Найкращий танцівник України 2011 Василь Козарь познайомив зі своїм рідним містом
Нашому герою – всього 20 років. У дитинстві він захоплювався футболом, а тепер живе… танцями. І в нього непогано виходить. Погляньте самі
Знаєте когось, хто б виробляв усілякі «па» краще? У четвертому сезоні проекту «Танцюють усі» такої людини не знайшлося.
До звання найкращого Василь йшов два роки. Сьогодні відстоює його в продовженні проекту як один з лідерів команди британського хореографа Франсиска Гомеса, а вже влітку вирушить на стажування до США.
Щодня Василь Козарь наполегливо тренується. Нам він зізнався, що відпочиває тільки, коли приїздить у рідне Мукачево.
Як і у всіх маленьких містах Європи, життя тут уповільнюється.
«Останні три роки я приїжджаю сюди дуже рідко. Раз в півроку. Не обов’язково на свята. Часом, буває, повезе приїхати на кілька днів, то нічого не роблю: сплю та їм, що мама приготує», – розповідає Василь.
Фото від Кришталь Віктор Павлович
Ввечері він дуже любить прогулятися містом, повз міську Ратушу, театр, церкви та костели різних конфесій: «Коли майже нема людей, неймовірно тихо, і все дуже нагадує Прагу».
Та найулюбленішим місцем Василя у рідному місті є замок Паланок, який видно, фактично, з будь-якої точки Мукачева. Зокрема, і з будинку нашого героя.
«Замок треба побачити у першу чергу. І через саму фортецю, і особливо через краєвиди, які звідти відкриваються, – наполегливо запрошує наш герой. – Мене сюди тягне завжди. Особливо круто посидіти на мурах замку.
Вони оточують його по колу, і є достатньо широкими, щоб ними пройтися. Звідти видно усе Мукачево».
Тут один з кращих танцівників країни любить побути на самоті, зануритися в себе і помовчати.
Фото від Олександра Плотнікова
А ось на набережній Василь вже воліє гуляти з дівчиною: «В одному місці, моєму улюбленому, обладнаний дуже охайний спуск прямо до річки Латориця».
Фото від Росани Бісьмак
Хоч хлопець зізнається, що дуже хотів поїхати з міста, бо не відчував можливості розвиватися творчо далі, але залюбки привозить в Мукачево столичних друзів, з гордістю показує їм місто.
Каже, що усі відразу влюбляються у Сажотруса – скульптуру в центрі міста, встановлену на честь місцевого працівника ЖРЕПу, який щодня турбується про димарі мукачівців.
У столиці про рідне місто Василю нагадує Поділ, де він любить гуляти у вільний час. Особливо, старі будинки, бруківка.
Утім, невдовзі йому знову доведеться поїхати в Мукачево, адже на носі сесія в місцевому університеті, де Василь, хай і заочно, але вивчає туристичну справу.
Тому все вище сказане можете оцінювати як експертні рекомендації для власної подорожі в місто над Латорицею.
Коментарів немає