Шарівка: дивакуваті історії «Білого Лебедя»
Навіть серед харків’ян є чимало таких, які не знають про Шарівку – затишне селище всього за 60 км на південний захід від мегаполісу, де розташований мальовничий замок та дивовижний парк.
Водночас, у тих, хто побував тут, залишаються суперечливі враження про це місце. Річ у тім, що атмосфера вишуканості та романтизму серйозно контрастує із занедбаністю.
Поза тим, якщо пощастить зустріти когось із місцевих знавців історії, або навіть вмовити на екскурсію сторожа, то від розповідей та легенд руїни в мить оживуть.
Особливим шармом місцевий замок та парк завдячує німецькому барону-цукрозаводчику Леопольду Кенігу. Він був неймовірно заможним та… дивним.
Маєток разом з недобудованим замком Кеніг придбав наприкінці ХІХ століття. До цього володіння багато разів переходили з одних рук в інші – їх програвали в карти чи парі.
Новий господар-барон ставився до помістя неймовірно бережно. Кажуть, від цього навіть постраждали селяни, які жили поруч ще від часів заснування хутора Шарівка у ХVIII столітті. За наказом барона їх примусово відселили, оскільки вони псували вид з терас замку Кеніга.
Терас тут кілька, вони сполучені сходами, а панорами з терас – одна краща іншої.
Звісно, це завдяки, насамперед, парку навколо замку та системі струмків. Разом вони створюють неповторну архітектурну композицію, за що місцеві нарекли маєток – Білим лебедем.
Поряд з палацом є гора, назву якій – цукрова – також дали тутешні жителі. За легендою, дружині Леопольда, ім’я якої ніхто не пам’ятає, закортіло влітку снігу, і щоб вона могла покататися на санях дивакуватий барон усипав цукром всю гору.
Вибагливість баронеси підтверджує й інша історія. Якось Кеніс, який ніяк не міг домогтися взаємності у дружини та з розпачу виконував усі її забаганки, відправив кохану на відпочинок у Крим та приставив до неї вірних слуг.
Невдовзі ті доповіли, що баронеса закрутила роман з офіцером та зрадила чоловіка на одному з гранітних каменів. Розлючений Леопольд нічого не сказав дружині, але наказав доставити брилу в Шарівку та встановити у парку.
Місцеві по-різному трактують цей вчинок Кеніса – чи то як символ прощення зради, чи навпаки – докору на все життя.
Але перший варіант виглядає куди логічнішим, якщо зважити на те, як кохав барон свою дружину. Особливо, коли дізнався, що вона хвора на сухоти – невиліковну на той час хворобу. Аби полегшити страждання коханої та продовжити її життя Леопольд запросив кращих садівників Європи для розбудови парку навколо замку.
Особливо кидається в очі липова алея, усі дерева якої ростуть вгору. Кажуть, раніше вона закінчувалася затишною бесідкою, з якої було видно увесь «Білий лебедь» та, власне, парк.
Сьогодні маєток в очікуванні на реставрацію. Місцеві кажуть, що потенціал Шарівки – не менший, ніж у тієї ж Качанівки.
Коментарів немає