Качанівка: ностальгія за вишуканістю
Композитор Михайло Глінка тут працював над оперою «Руслан і Людмила», художник Іллє Рєпін малював картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», а геній Тарас Шевченко на одній з галявин в парку під столітнім дубом спілкувався з кріпаками.
За натхненням до Качанівської садиби, яка об’єднує палац та унікальний пейзажний парк, приїздили також Микола Гоголь, Михайло Щепкін, Марко Вовчок.
Спроектував її москвич Карл Бланк на замовлення графа Петра Рум’янцева, якого Катерина ІІ після ліквідації козацтва направила керувати Україною.
Щойно переїхавши на нове місце роботи, граф заснував у Качанівці, прямо на берегах річки Смош, резиденцію. Це були 70-ті роки ХVIII століття.
Протягом двох наступних століть садибу розбудовували вже дві українські династії – Тарновські, які походили з козацько-старшинського роду, та перші вітчизняні «олігархи» Харитоненки, зокрема і сам цукровий мільйонер Павло Іванович.
Перші – зібрали в садибі унікальну колекцію особистих речей козацьких гетьманів.
Другі – остаточно добудували садибу, провели світло та телефон. Хоча і культурне життя тут вирувало, поповнювалася бібліотека, картинна галерея.
Також Харитоненки повністю змінили інтер’єр палацу та розширили парк.
Між іншим, останній був створений на основі природного лісу та зараз займає 560 гектарів.
За радянських часів садибу забрала собі держава і переобладнала спершу під госпіталь, тоді під санаторій, а у 80-их минулого століття Качанівку оголосили заповідником. Ним вона є й досі, щоправда з 2001 року, зі статусом «національний».
Фото від Олега Киричука
Важко навіть повірити, що така краса знаходиться всього за дві години на авто від Києва, на околицях однойменного села.
Можете вважати, це не натяком, а чіткою пропозицією. Щоправда, радимо зачекати на весну. Скажімо, квітень. Що скажете? Повірте, це будуть фантастичні вихідні.
Коментарів немає