Україна на кіноплівці
Часом, буває, дивишся якийсь фільм, і в його фрагментах впізнаєш знайомі та рідні місця.
Особливо приємно, коли це кадри з кінематографічного шедевру.
Ми переглянули 5 з них, і ось результати наших спостережень.
«Земля» Олександра Довженка
Фото від Володимира
Її геній зняв у мальовничому селі Яреськи, що на Полтавщині, на березі річки Псел. Саме тут з 1927 по 1937 рік знаходилася кіностудія, яка подарувала світу низку визначних стрічок.
Українська природа у фільмі «Земля» мала б постати окремим символом, і живописні краєвиди Яресьок якнайкраще підійшли на цю роль.
Об`єктив кінокамери детально фіксував найменші порухи соняшників на тутешніх полях, та й решту барв українського села, якими так захоплювався Олександр Довженко.
Та окрім перегляду самого фільму, ліпше самому завітати до Яресьок, аби відчути близькість з природою, якої іноді всім нам бракує в містах.
Міфічна «Людина-Амфібія»
Фото від Ігор Квочка
Екранізація роману Олександра Бєляєва була страшенним ризиком для «Ленфільму». Лише подумайте: від цієї ідеї на той час був змушений відмовитися Голлівуд – і навіть сам Волт Дісней. Причина одна – складність підводних зйомок.
Почувши про наміри радянського кінематографу зняти «Людину-Амфібію», американська преса підняла їх на сміх. Але, як бачимо, створений, попри всі складнощі, у 61-му році фільм, і досі надзвичайно люблять глядачі, а особливо діти.
«Людину-Амфібію» знімали в бухті Ласпі – найпівденнішій точці Кримського півострову. Тут неймовірно чиста вода – і це, ясна річ, полегшувало підводні зйомки. Та впевнений, що глядачам більше запам`яталися неймовірні пейзажі бухти: лазур Чорного моря в оточенні величних скелястих гір.
Зараз на території бухти працює чимало готелів та пансіонатів, але багато туристів воліють влаштовувати кемпінг на горах. Кому що до вподоби.
«Тіні забутих предків»
Фото від Погуда Наталія
Вихід стрічки Сергія Параджанова супроводжувався неабияким резонансом.
«Тіні забутих предків»в – це екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.Українського письменника надихнуло його довге перебування в Карпатах, де він ознайомлювався з місцевою культурою та міфологічною уявою жителів. Тож одному з зачинателів поетичного кіно Сергію Параджанову варто було знайти надзвичайно живописне, і водночас містичне місце для зйомок.
Під час прогулянки Криворівнею, у лісових хащах чи то поблизу пологих річок, часом здається, що от-от зустрінеш мавку чи чугайстра. Тому, схоже, режисер не помилився.
Нині Криворівня перетворилася на село-музей: на невеликій території розташувалося аж чотирнадцять різноманітних музеїв!
«За двома зайцями»
Фото від Марини Журбенко
Про цю стрічку ми вже згадували, коли запрошували на прогулянку Андріївським узвозом. Хоча зараз там тривають ремонтні роботи і не погуляєш.
Але ось до місця, в якому Свирид Петрович Голохвастовстав на одне коліно та зворушливо запропонував Проні Прокопівні руку та серце – дістатись можна без проблем. Тому не знехтуйте такою можливістю за ліпшої нагоди.
«Три мушкетери»
Хоч на звання українського Парижа претендує відразу кілька міст, зокрема Ужгород та Чернівці, але саме місто Лева було обрано за його подобу. Хоча ще і Одесу та її околиці.
Палац Потоцьких був резиденцією пана де Тревіля, а Підгорецький замок – Лувром.
Коли переглядатимете стрічку на травневих вихідних, придивіться до окремих її фрагментів і самі у всьому переконаєтеся.
Коментарів немає