Історії трьох монастирів
Починаючи з хрещення Русі в далекому 988 році, українці завжди вирізнялися щирістю у християнській вірі. Тому вважали за обов’язок зводити церкви та монастирі, де шукали порозуміння з собою та Богом.
Чимало храмів на території України має дуже давню та унікальну історію. Ми розповімо про три з них – два католицькі та один православний. Не дивуйтеся, що після прочитання статті вам захочеться їх відвідати.
Монастир Босих Кармелітів
Фото від Віталія Насонова
Найперше, розповімо, хто такі кармеліти, і чому босі, і як вони потрапили в Україну. Але зосередьтесь, бо історія доволі заплутана.
Отже, орден Кармелітів був заснований аж у Палестині в другій половині ХІІ століття. Перші вірники усамітнювалися на горі Кармель. Звідси і назва. До Європи кармеліти перебралися у ХІІІ столітті – після поразки в одному з хрестових походів.
Босі Кармеліти відділилися в окремий орден у ХVI столітті. Їх ще називають «жебракуючим католицьким орденом», оскільки його представники живуть виключно на пожертви вірників.
Тепер про монастир у Бердичеві. Його заснував у середині ХVІІ століття польський магнат ЯнушТишкевич. У грамоті про спорудження монастиря Бердичів уперше згадується як місто. За часів царської Росії монастир закрили, а за часів СРСР – навпаки, відновили. З 1992 року святиню повернули католицькій громаді, а ще за 6 років її освятив та коронував Папа Римський Іоанн Павло ІІ.
Монастир капуцинів
Добре, що монастир та Олеський замок збудовані фактично – стіна в стіну, інакше б вони були серйозними конкурентами за симпатії туристів. Сьогодні обидві пам’ятки – єдиний архітектурний комплекс, що добре помітно з нашого фото.
Як і Монастир Босих Кармелітів, цей був заснований в часи Речі Посполитої польським магнатом на прізвище Жевуський, який у XVIII столітті придбав замок. Капуцинам від віддав його через звичайну симпатію. Можливо навіть і до виразного одягу представників цього католицького ордену, зокрема до загострених каптур, тобто капюшонів. До речі, від них (з італ. cappucio) й походить назва ордену римо-католиків.
Особливістю монастиря є його архітектура у стилі бароко – нетипово розкішна та комфортна, порівняно з іншими монастирями. Тому історики часто звертають увагу на окремі елементи замкової традиції будівництва у монастирі капуцинів.
У різні часи тут був військовий шпиталь, майстерня, сільськогосподарське училище. Лише з 80-их років минулого століття про монастир згадали як про архітектурну пам’ятку та розпочали реставрацію. Окрім будівлі відновлюють симетричний сад бароко при ньому.
Густинський монастир
Історики наполягають, що монастир на Чернігівщині, в селі Густиня, звели на самісінькому початку ХVII століття. Серед його засновників було чимало старих козаків, які ставали ченцями у передчутті смерті. Але подейкують, цілюще повітря та «жива вода» вселяла у них сили ще на довгі роки.
Легенди про вічне життя в монастирі швидко поширилися на інші землі й люди звідусіль змінювали своє звичне життя на чернече.
З часу заснування монастир кілька разів потерпав від пожеж та руйнацій. Одного разу він згорів повністю та був відбудований на новому місці. Протягом ХVII століття ним почергово опікувалися козацькі гетьмани – Хмельницький, Самойлович та Мазепа.У середині XIX століття тут побував Тарас Шевченко, який увіковічив монастир у трьох акварельних малюнках.
У радянські часи його закрили, ікони порубали на дрова і, зрештою, мало не знесли. Та вірники змогли відстояти святиню. Літургії відновились тут лише з проголошенням незалежності України. Тоді ж монастир став офіційно жіночим.
Особисто ми дещо розгублені, адже важко обрати, котрий з монастирів відвідати в першу чергу. Можливо, капуцинів? Адже так можна окрім монастиря завітати й до Олеського замку. Хоча перспективи вічного життя в Густинському монастирі також непогана «приманка», чи не так?
Коментарів немає